Забронювати:

• Квадро-тур на гору Рокета - www.nadvirna.life/kvadro.roketa
• Джипінг-тур на гору Рокета - www.nadvirna.life/jeep.rokuta

У ясну погоду з гори Рокита, що має дуже зручну для запам’ятовування висоту 1111 метрів, видно ледь не половину Гуцульщини та навіть її «ворота» — покутське місто Коломия, а також обласний центр Прикарпаття Івано-Франківськ. А з інших вершин, включно з самою Говерлою, її можна безпомильно знайти за чітким орієнтиром — потужною ретрансляційною вежею. Мандрівка на Рокиту приємна й невиснажлива, навіть восени її можна здійснити впродовж одного світлового дня.

Маршрут

Найкраще місце старту — знамените гуцульське село Микуличин, що зараз належить до Яремчанської міської ради. А от у кінці ХІХ-го та першій половині минулого століття це був найбільший населений пункт гірської частини басейну річки Прут. Його територія сягала Чорногірського хребта, охоплювала попервах навіть теперішнє Яремче, включала в якості присілків Татарів і Ворохту, які набули статусу окремих сіл у 1927 році. У 30-х роках ХХ століття в Микуличині проживало приблизно шість з половиною тисяч мешканців, це був відомий курорт, в селі функціонувало декілька промислових об’єктів.

Дорога на Рокиту починається біля автомобільного моста через річку Прутець Чемегівський, яка в Микуличині впадає в Прут. Якщо ви прибули до села потягом, треба вийти від залізничної станції на автотрасу, по вернути наліво (в бік Яремча), пройти приблизно 200 метрів і за мостом повернути праворуч, між новозбудованими туристичним комплексом «Зорі Карпат» і крамницею. Звідси до вершини близько десяти кілометрів. Спершу приблизно три кілометри дорога йде селом уздовж Прутця. Треба рухатися весь час прямо в східному (частково південно-східному) напрямку, ігноруючи бічні дороги, що примикають зліва. Приблизно через 20 хвилин ходу справа від дороги перед розвилкою є дерев’яна каплиця. З розвилки йдемо далі направо. Пройшовши трохи більше кілометра, перетинаємо бетонний місток без поручнів, біля якого збереглися залишки старого дерев’яного моста. Буквально через десять хвилин виходимо до ще однієї розвилки. Тут обладнане місце для відпочинку, справа — доглянута криничка.

З цієї розвилки до Рокити можна рухатись або прямо старою мощеною дорогою, що іде звором (яром між двома схилами), або повернувши вліво на автомобільну дорогу, яка звивається серпантином аж до самої вершини. Одразу за поворотом з цієї дороги відкривається панорама північної частини Микуличина. Трохи вище в лісі, менше як через кілометр, обидві дороги сходяться. Узбіччя майже суцільно поросли ожинниками, а гриби трапляються просто під ногами. Між вигинами серпантину протоптані стежки, якими можна суттєво скоротити шлях.

Розташування: село Микуличин, Івано-Франківська область

Координати GPS: 48.42094830018401, 24.700055115344075

Відгуки